Lesya Ukrainka

lesya_ukrainka_portrait

Lesya Ukrainka, born Larysa Petrivna Kosach-Kvitka, is a famous Ukrainian poet and author. During her lifetime, she was a political, civil, and feminist activist. Lesya was born in Ukraine in 1871. She studied law at Kyiv University.

 

ukrainka_lesia

Lesya wrote her first poem, “Hope”, when she was eight years old. When she was 13, she published her first poem,”Lily of the Valley” under her pseudonym because, in the Russian Empire, publications in Ukrainian were forbidden. As a result of this censorship, her first book of poetry was published secretly in Western Ukraine and snuck into Kyiv.

 

During her lifetime, Lesya believed in Ukraine’s independence and fought for its freedom. She actively opposed Russian Tsarism and was a member of Ukrainian Marxist organizations. In 1902, she translated the Communist Manifesto into Ukrainian. She was arrested in 1907 by Tsarist police and remained under surveillance after her release.

cp-7334-13

Lesya died in 1913. A monument to her life and work was erected at the University of Saskatchewan and now sits in a prominent location on campus.

 

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

 

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

 

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

 

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане

Ще й для мене весела весна.

 

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

 

Я співатиму пісню дзвінкую,

Розганятиму розпач тяжкий, –

Може, сам на ту гору крутую

Підійметься мій камінь важкий.

 

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

 

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та нудьга,

Хоч я буду сама почувати,

Що на груди вже смерть наляга.

 

Смерть наляже на груди важенько,

Світ застеле суворая мла,

Але дужче заб’ється серденько,

Може, лютую смерть подола.

 

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та нудьга,

Хоч я буду сама почувати,

Що на груди вже смерть наляга.

 

Буде погляд мій вельми палати,

Може, згинуть всі хмари сумні,

Може, зірка, як буде сіяти,

Ясний промінь пошле і мені.

 

Смерть наляже на груди важенько,

Світ застеле суворая мла,

Але дужче заб’ється серденько,

Може, лютую смерть подола.

 

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

 

Thoughts away, you heavy clouds of autumn!
For now springtime comes, agleam with gold!
Shall thus in grief and wailing for ill-fortune
All the tale of my young years be told?

 

No, I want to smile through tears and weeping.,
Sing my songs where evil holds its sway,
Hopeless, a steadfast hope forever keeping,
I want to live! You thoughts of grief, away!

 

On poor sad fallow land unused to tilling
I’ll sow blossoms, brilliant in hue,
I’ll sow blossoms where the frost lies, chilling,
I’ll pour bitter tears on them as due.

 

And those burning tears shall melt, dissolving
All that mighty crust of ice away.
Maybe blossoms will come up, unfolding
Singing springtime too for me, some day.

 

Up the flinty steep and craggy mountain
A weighty ponderous boulder I shall raise,
And bearing this dread burden, a resounding
Song I’ll sing, a song of joyous praise.

 

In the long dark ever-viewless night-time
Not one instant shall I close my eyes,
I’ll seek ever for the star to guide me,
She that reigns bright mistress of dark skies.

 

Yes, I’ll smile, indeed, through tears and weeping
Sing my songs where evil holds its sway,
Hopeless, a steadfast hope forever keeping,
I shall live! You thoughts of grief, away!

Leave a Reply